Жовта чума: чому українським компаніям час переходити на зрілі ERP-системи

Протягом багатьох років 1С була домінуючою платформою для бухгалтерського та управлінського обліку на українському ринку. Тисячі компаній — від малого бізнесу до великих холдингів — використовували її як єдиний цифровий інструмент. Але в умовах, що змінюються — технологічно, політично й економічно — залежність від неї перестає бути перевагою і стає ризиком. Нижче — причини, чому українським компаніям варто серйозно замислитися про перехід на більш сучасні та незалежні рішення.

Особливо це стосується власників і акціонерів. ERP — це не просто облік. Це стратегічний актив, який або прискорює розвиток бізнесу, або стримує його. Сучасна ERP — це як ядерний реактор: один раз правильно запущений, він забезпечує безперервний поступальний рух бізнесу. Це «цифровий вічний двигун», який працює навіть тоді, коли власники зайняті іншими справами.

Компанії зростають тоді, коли приймають правильні рішення. А правильні рішення неможливі без точної інформації. Вся історія успішного бізнесу — це історія управлінських виборів. Спочатку — інтуїтивних, потім — заснованих на досвіді, і зрештою — підтверджених цифрами. Коли компанія виходить за межі стартапу, її керівництво критично потребує не лише бухгалтерської звітності, а й реальної картини бізнесу: де заробляє, де втрачає, куди інвестувати, якою є ціна помилки.

Саме тут зріла ERP стає ключовим активом. Вона перетворює дані на інформацію, інформацію — на розуміння, а розуміння — на дії. Без такої системи керівник або тоне в мікроменеджменті, або втрачає контроль.

1. Примітивна фінансова підсистема і відсутність глибокої логіки обліку

Фінансовий облік у побудований на застарілій логіці радянських часів — одна строка на транзакцію: дебет, кредит, сума. Немає чіткої подійної моделі, немає можливості створення багатовимірної аналітики на рівні рухів. У системах західного класу (Oracle, SAP, Microsoft) транзакція фіксується як набір подій із повним розшифруванням, прив’язкою до бізнес-процесу, деталями контрагента, договору, аналітики.

Це бухгалтерія з нашарованою логікою, а не повноцінна система управління підприємством.

Один із наших клієнтів висловився так: «Де 1С — там немає обліку. І де 1С — там обов’язково хтось цим користується.»

2. Відсутність ERP-стратегії, слабкий зв’язок між модулями, кастомізація замість процесів

Це не ERP у західному розумінні. У немає наскрізних бізнес-процесів. Модулі інтегруються вручну — часто через «обробки» або власний код. У результаті:

  • кожен проєкт — це унікальний «зоопарк» конфігурацій,
  • оновлення ламають логіку,
  • складно впровадити контроль, BI, workflow,
  • масштабування потребує постійних доопрацювань.

Замість розвитку процесів компанії «латають дірки» кастомізацією.

3. Політичні та санкційні ризики

— це російська технологія. Продукт пов’язаний з юрисдикцією, що перебуває під санкційним тиском. На тлі посилення міжнародної ізоляції та глобальних ризиків:

  • може бути введено заборону на використання технологій із підсанкційних країн;
  • у разі масової відмови та ажіотажного попиту на альтернативи, перехід буде складним, дорогим і тривалим;
  • найпередовіші компанії вже сьогодні готуються до переходу, аби не опинитися в черзі в останній момент.

Очікування може обернутися втратою часу, грошей і контролю над бізнесом.

4. Обмежена інтеграція та замкнута логіка

Технічно підтримує базові API та інтеграції, але на практиці:

  • відсутні готові коннектори до міжнародних CRM і BI-систем,
  • будь-яка інтеграція вимагає «обробок» та ручного супроводу,
  • архітектура орієнтована на ізольоване використання, а не на єдину цифрову екосистему.

Це суперечить сучасним підходам до цифрової трансформації, де важливими є:

  • відкриті протоколи,
  • масштабованість,
  • плавна інтеграція з зовнішніми сервісами.

У результаті будь-яке розширення за межі логіки стає дорогим і нестабільним проєктом.

5. Кадри вирішують усе: дефіцит компетенцій, вузьке мислення та підміна цілей

За кожною системою стоять люди. Можна придбати будь-яку ERP — питання в тому, хто з нею працює. У випадку з ми маємо парадокс: вона настільки примітивна, що не потребує кваліфікованих спеціалістів. У результаті:

  • Спеціалісти формуються в замкнутій логіці: «проводки зійшлися — звіт зданий».
  • У мисленні домінує бухгалтерія, а не управління.
  • Управління підмінене фіксацією фактів, контроль — звіркою, планування — копіюванням минулого.

Це критично. Бо справжня система управління бізнесом — це не про податкову звітність. Це про:

  • Сценарне планування
  • Оцінку ризиків
  • Фінансове моделювання
  • Cash-flow та P&L за напрямами
  • Управління за KPI, а не за відчуттями

Але і вся екосистема навколо неї таких завдань не ставить. І відповідно — таких компетенцій не формує.

Власнику важливо усвідомити: якщо ваші фінансисти «не люблять Excel», не вміють будувати моделі і не знають, що таке driver-based budgeting — це означає, що система не розвиває людей. А без людей, які вміють управляти — жодна цифровізація не виведе бізнес уперед.

Сильна ERP — це не тільки про систему. Це про людей, яких вона формує.

Якщо ваша система формує лише «проводки» — вона тримає вас у минулому.

Висновок:

працює — поки ви не хочете розвиватися.

Але якщо ви плануєте масштабуватися, виходити на нові ринки, інтегруватися з міжнародними системами, керувати бізнесом на основі аналітики — а не ручних звірок — стане обмеженням, а не опорою.

Українським компаніям час зробити стратегічний вибір на користь відкритих, гнучких і визнаних у світі ERP-систем.

Oracle, SAP, Microsoft, Odoo, IBM, Infor — це не просто модні бренди. Це шлях до зрілості, прозорості та зростання.



Залишити відповідь